Кістки воронів (2023)

Історія охоплює кілька десятиліть і показує, якої руйнації офіційна політика завдала корінним народам, зокрема через систему шкіл-інтернатів для канадських індіанців. Вважаючи примусову асиміляцію в панівне суспільство найкращим рішенням, влада забрала з родин і культур близько 150 000 дітей, відправивши їх до державних та/або церковних інтернатів. Умови там часто були жахливими: поширювалися хвороби, зокрема туберкульоз із надзвичайно високою смертністю, а діти зазнавали сексуального насильства.

Хоча цих установ давно не існує, їхня темна спадщина й далі виходить назовні: розслідуються невизначені тисячі незареєстрованих дитячих смертей і безіменних могил, що останніми роками спричинило вибачення як прем’єр-міністрів, так і Папи Римського. У центрі оповіді — вигадана родина крі, яка приймає на себе головний удар цієї санкціонованої шкоди: 1930 року дітей розлучають із люблячими батьками, вони проходять через травматичну фанатичну систему й часом хижий персонал, зокрема садистку-черницю, і не всі виживають. Рани цієї масштабної історії не загоїлися й досі.