Прекрасні дрібниці (2023)

Клер наближається до п’ятдесятиріччя, але замість спокою має радше тягар розчарувань. Її не відпускає рання смерть матері Френкі, яка так і не дожила до віку, в якому тепер перебуває сама Клер. Непрожита травма спричиняє кошмари й руйнує теперішні стосунки жінки з чоловіком Денні, донькою Рей, братом Лукасом і, найголовніше, із самою собою. Оповідь переходить між кількома часовими відтинками, передусім між сучасною Клер і нею ж у двадцять років. Саме тоді померла її мати, і юна Клер переживала безліч «останніх моментів», навіть не усвідомлюючи цього — зокрема останній подарунок, який мати для неї купила.

Клер мучиться провиною за випадки, коли нехтувала мамою, наприклад, коли повернула той останній подарунок, бо хотіла щось дорожче. Водночас вона свариться з Рей: вони частіше кричать одна на одну, ніж розмовляють. У пам’яті Клер мати була доброю, терплячою і спокійною, але сама вона не здатна дати ці якості своїй доньці-підлітку. Любові між ними багато, та Клер ніби застрягла в умінні виражати її як втрату, що лише чекає свого часу: вона готує себе й Рей до трагедії, сприймає кожну сварку як їхню потенційно останню розмову й перетворює цю можливість на зброю.