Слово. Війна (2023)

Фільм побудований із окремих епізодів. Актори з виразною дикцією читають оповідання, повісті та розділи з книжок-спогадів про Другу світову війну. Вони ніби опиняються в тому, ще не такому далекому минулому — поруч з офіцерами, солдатами, лікарями, полоненими й робітниками. Це не зовсім документальне кіно: у кадрі звучить художня проза та документальні свідчення фронтових кореспондентів. Окреме місце посідає розділ із «Героя нашого часу» — теж про війну, але з набагато давнішої епохи.

Стрічка занурює в атмосферу подвигу звичайної людини, яка любить рідних, свою країну й готова боронити все це будь-якою ціною. Самі герої не вважають себе героями: для них це буденна необхідність і єдиний вибір порядної людини. Вони роблять більше, ніж, здавалося б, можливо, бо життя змушує їх до подвигів. І про таких людей не забудуть. Головна думка фільму — пам’ятати предків, які, попри страх за власне життя, без вагань віддали за наше майбутнє все, що мали. Адже вони були звичайними людьми — такими самими, як ми.