Лист до моєї юності (2026)

У притулку довіра не виникає лише тому, що люди щодня бачать одне одного. Для підлітка, який зустрічає світ різкістю й упертістю, та його замкнутого вихователя навіть проста розмова стає випробуванням. Один не приховує свого бунту, інший звик мовчати про почуття, тож порозуміння здається майже неможливим. Проте вимушена близькість поволі змінює їхні стосунки: за зовнішньою несхожістю проступає біль, якого кожен довго уникав. Між ними зароджується крихка довіра, і тепер обом доведеться вчитися не відштовхувати того, хто опинився поруч. Щоб почути іншого, спершу треба наважитися заговорити про власне минуле й визнати те, що досі лякало.