Помри, любове моя (2025)

Після народження дитини Дженіфер дедалі важче впізнавати себе. Ніжність до немовляти переплітається з тривогою, а безсонні ночі й виснаження майже не лишають сил. Вона любить свою родину, та водночас відчуває бажання піти, зникнути, побути далеко від усіх. У віддаленому місці, де минають її дні, ці суперечливі почуття стають особливо гострими.

Рідні намагаються підтримати молоду матір, проте їхня турбота не звільняє її від відчуття замкненості. Самотність обіцяє перепочинок і водночас лякає, потреба свободи зіштовхується з життям, яке тримає на місці. Про найтемніші думки Дженіфер мовчить: страх бути незрозумілою змушує її залишатися з ними наодинці.