Тоні (2026)

Для Ентоні Бурдена їжа стає приводом говорити про те, що виходить далеко за межі кухні. Шлях до широкої аудиторії йому відкриває відверта книжка про ресторанне закулісся. З іронією кухар показує прихований бік індустрії, де красива подача часто затуляє незручну правду. Успіх дає змогу писати далі й розвивати незвичний проєкт із гострим гумором.

Мандруючи світом, Бурден куштує незнайомі страви в бідних кварталах і без церемоній говорить про вади визнаних кулінарів. Розмови про смаки ведуть його до питань культури, політики та людської природи. Він не зрікається чесності, коли йдеться про місцеві традиції чи чужі авторитети, і шукає за спільним столом можливість порозумітися.