Лоскіт (2018)

Одетт тридцять років, і танець став для неї способом сказати те, що надто довго не вдавалося вимовити вголос. Під час сеансів у психотерапевта теперішнє поступово переплітається з болісними спогадами: у дев’ять років вона жила поруч із батьками, зайнятими маленьким баром-пивницею та власними турботами. Їхній близький друг здавався уважним дорослим — зустрічав дівчинку після школи, купував морозиво, читав їй книжки. Але за цією удаваною турботою ховалася «гра в лоскіт», що обернулася насильством, про яке Одетт роками не наважувалася розповісти.