Дід Фомич (2026)

Збоку Фомич здається людиною, якій гріх нарікати на життя: товариський пенсіонер завжди готовий пожартувати, допомогти сусідам і підтримати розмову. Але вдома його знають іншим. Для дорослих дітей він давно став упертим і запальним батьком, поруч із яким будь-яка зустріч може завершитися сваркою. Онуки майже не спілкуються з дідом і телефонують радше на прохання батьків, ніж із власного бажання. Залишившись наодинці з тугою, Фомич розуміє, що простим запрошенням за стіл родину не зібрати. Тоді він наважується на ризиковану брехню й повідомляє близьким про тяжку, але вигадану хворобу. Рідні поспішають до нього, та довгоочікуваний збір сім’ї приводить зовсім не до тих наслідків, на які він сподівався.