Я ж казала (2023)

Під час січневих вихідних у столиці Італії в будинках ще мерехтять ялинкові прикраси, коли місто накриває небувала спека: температура поволі піднімається до 30 градусів. Що сильніше розжарюється повітря, то гострішими стають тривоги й неврози. Джанна, релігійна фанатичка, Пупа, порнозірка на спаді кар’єри, отець Білл, італо-американський священник і колишній наркозалежний, та Катерина, акторка, яка бореться з алкоголізмом і намагається повернути опіку над дитиною, довіреною колишньому чоловікові, стають заручниками задушливої спеки й власних пристрастей.

Це колективний портрет людства, що на порозі Апокаліпсису — глобального, особистого й внутрішнього — приносить себе в жертву власним страхам у січневому Римі з 50-градусною температурою, спекотним, задушливим, жовтим і випаленим сонцем. Атмосфера та барви дедалі більше тяжіють до заходу. Усі прагнуть спокути й душевного спокою, і кожен має за плечима непросте минуле, пов’язане зі згубними залежностями.