Пуан (2023)

На факультеті філософії та літератури Університету Буенос-Айреса ад’юнкт-професор політичної філософії Марсело Пенья змушений боротися за посаду завідувача кафедри, на якій викладає. Її попередній очільник, Едуардо Казеллі, раптово помирає. У вирі університетського життя нічого не буває просто: під час ушанування пам’яті покійного з’являється Рафаель Суярчук — викладач і дослідник із великим досвідом роботи в Німеччині та США, колишній однокурсник Пеньї й Казеллі.

Після кількох років викладання у Франкфурті він повертається до Буенос-Айреса, щоб претендувати на ту саму посаду, що й його давній товариш по навчанню. Академічні програми двох чоловіків розділяють не лише їх самих, а й інших членів кафедри покійного Казеллі. Науковці вступають у суперечки. Пенья дотримується більш класичного підходу й орієнтується на ідеї попередника. Суярчук же відстоює впровадження до канону більш радикальних елементів, зокрема ідей Баруха Спінози, чиї думки нині мають вагоме значення в програмах багатьох філософських кіл.