Дрізд, дрізд, ожина (2023)

Етеро — сорокавосьмирічна жінка з маленького грузинського села. Вона тримає невелику крамницю й добре відома місцевим жителям. Самотність для неї — свідомий вибір: чоловіки, шлюб і діти, на її переконання, приносять лише страждання. Дивлячись на буденне життя своїх подруг, Етеро вважає його нестерпним і твердо переконана, що відмова від родини стала для неї кращим рішенням, ніж їхній шлях.

Та все змінюється, коли вона несподівано для самої себе закохується у ввічливого й привабливого Мурмана. Почуття взаємне, але Етеро не може просто відмовитися від переконань, на яких вибудувала все своє життя. Вона намагається приховати ці стосунки від односельців, однак таємниця не приносить їй душевного спокою. Поступово Етеро починає усвідомлювати, що її самотність може бути не вільним вибором, а наслідком психологічних проблем і глибоких, напівзабутих травм із дитинства.