Ідеальні дні (2023)

Шістдесятирічний Хіраяма щоранку прокидається під звук старого прибиральника, який згрібає листя навпроти його квартири. Довго збиратися йому не потрібно: він одягається, чистить зуби й бере дрібні гроші на каву з автомата біля дому. Потім швидко сідає у свій мінівен і їде Токіо під музику зі старих касет, переважно з рок-піснями 60-х і 70-х років. Місто поступово оживає, а він намагається якомога швидше й із завзяттям дістатися першого робочого місця — найближчої громадської вбиральні.

Хіраяма сумлінно чистить туалети, і локації, де він працює, розкидані по всьому мегаполісу. Він мовчазна людина й воліє проживати життя майже без слів. І все ж Хіраяма зовсім не відлюдник. Він уміє радіти життю — іноді завдяки своїй роботі, а іноді просто приймаючи теплу ванну чи слухаючи улюблену музику. З боку може здатися, що причина в простодушності, але це не так. Хіраяма добре знає, що у світі є люди менш доброзичливі, ніж він сам. Просто він майже не здатен сказати «ні».