На лінії (2023)

На початку 1960-х телефоністка Агнес працює в підвалі телефонної станції на, здавалося б, невеликому британському острові. Вона готується до шлюбу й водночас не може не допомагати тим, хто телефонує, стаючи для них і рятівницею-волонтеркою, і своєрідною терапевткою. Бурхливого вечора її звична робота — з’єднувати людей і перемикати розмови, зокрема з поліційною дільницею, — здається буденністю. Випадкові бесіди та невинне підслуховування не віщують біди, доки не лунає розпачливий дзвінок від жінки на ім’я Марта. На тлі ще відчутних наслідків Другої світової Агнес говорить із людьми про життя, аж раптом стає провідницею тривожної ситуації.

Вона звертається до поліції, але там не хочуть її втручання, що викликає в Агнес похмуру реакцію. Нові дзвінки затягують її в події, які здаються небезпечними: Гарольд, схоже, викрав Марту з будинку для літніх людей, залишивши Ширлі та її чоловіка Волтера напризволяще. Будучи єдиною ниткою порятунку, Агнес намагається розібратися в тому, що відбувається, залучаючи поліцію та свого нареченого Френка, аби допомогти Ширлі й Марті врятуватися від Гарольда — принаймні так усе виглядає. Згодом стає зрозуміло, що Агнес досі переживає втрату найкращої подруги. Намагаючись заспокоювати інших і пропонуючи вправи, які мають стримати страх перед драмою, що розгортається в телефонних дротах, вона стикається з травмою, спричиненою самогубством подруги.