Усі ми мертві (2023)

Адам веде спокійне, нічим не примітне життя й час від часу повертається думками до юнацьких мрій, усвідомлюючи, скільки всього так і не встиг здійснити. Одного дня в нього з’являється сусід Гаррі — дивакуватий молодий чоловік, з яким Адам несподівано зближується. Згодом їхнє спілкування переростає в справжню дружбу: поруч із Гаррі він може говорити про найпотаємніше, ділитися страхами й переживаннями.

Минуле дедалі частіше не відпускає Адама, особливо спогади про час, коли його батьки були живі, а попереду здавалося ціле життя. Кажуть, що, застрягаючи в минулому, людина втрачає теперішнє й забуває про майбутнє. Одного разу Адам вирушає до будинку, де народився, виріс і провів дитинство. Там на нього чекає незбагненне: він бачить своїх батьків такими, якими вони були в день загибелі майже тридцять років тому. Чоловік не може пояснити, що відбувається, і дедалі важче розрізняє, де реальність, а де ілюзія.