Я завжди буду бачити ваші обличчя (2023)

Фільм показує дві подібні історії. У першій троє чоловіків, засуджених за жорстокі пограбування, — Ісса, Томас і Грегуар — зустрічаються з трьома жертвами квартирних крадіжок і викрадення гаманців: Навель, Сабіною та Мішелем. За напруженими розмовами стежать фасилітатор і двоє волонтерів. Постраждалі говорять про травму, яка не відпускає їх роками, а злочинці намагаються усвідомити наслідки власних вчинків.

У цих зустрічах є і гнів, і розчарування, але часом з’являються й проблиски співчуття. Сабіна знаходить певне полегшення, тоді як Навель важко примиритися зі своїми почуттями. Друга історія стосується Хлої, яку в дитинстві зґвалтував її зведений брат Жюльєн. Бажаючи встановити межі, щоб їхні шляхи більше ніколи не перетиналися, Хлоя просить про зустріч. Жюльєн погоджується, однак посередництво виявляється надзвичайно складним через глибину завданих ран.